Вплив розвиваючих ігор на розумовий розвиток дітей дошкільного віку.

Перебудова навчання у початковій школі ставить нові вимоги до дошкільного виховання. Діти мають не тільки засвоїти певний обсяг знань, а й розвивати свої розумові здібності, спостережливість, вчитись порівнювати, бачити подібне й відмінне в предметах та явищах, виділяти їх істотні ознаки, робити висновки, узагальнення.

Успішне навчання залежить від того, як організовано освітній процес у закладі дошкільної освіти, що повинен забезпечити всебічний розвиток особистості дитини, підготувати її до успішного засвоєння шкільної програми. Тому діти йдучи до школи повинні активно мислити, спостерігати, порівнювати, зіставляти факти, відшукувати причини тих або інших явищ.

Поряд із навчанням велике значення для розумового розвитку дошкільників має гра, провідна форма їх діяльності, у процесі якої збагачуються знання, формуються важливі якості особистості. Особливо важливу роль відіграють розвиваючі ігри, за допомогою яких здобуті дітьми знання закріплюються, стають переконаннями. Відомий психолог Л.Виготський зазначав, що наукові поняття не засвоюються і не заучуються дитиною, а виникають і складаються за допомогою величезної напруги її власної думки. Саме тому одним зі шляхів, який веде до прискорення процесу пізнання, є використання розвиваючих ігор у різних видах діяльності дошкільників. Під розвиваючою грою розуміють ігрову діяльність дітей, організовану педагогом і спрямовану на розвиток психічних процесів у дошкільників, їх емоційної сфери.

Нерідко можна побачити таку картину: у малюка багато іграшок, але він не грається ними. Причин цьому багато. Найголовніша – іграшки вже себе вичерпали. Елемент новини зник, а саме він приваблює дитину в першу чергу. Готова іграшка не може дати тривале інтелектуальне навантаження для розуму. У цьому відношенні доречними і цікавими є будівельні матеріали, башточки. Мозаїки, складачки тощо. Ці ігри довше слугують дітям, не набридають, тому що їм властива велика варіативність, розмаїття комбінацій. Але й розвиваючі здатності таких ігор обмежені. Вони не стимулюють дітей до посиленої розумової діяльності, не вимагають від них значної активності думки, не випереджують розвиток дитини, а задовольняють лише короткочасні потреби. Цього замало для успішного розвитку творчих здібностей. Як же бути? Необхідні ігри нового типу, ігри, які моделюють, власне, творчий процес і створюють свій мікроклімат, де з'являються можливості для розвитку творчого боку інтелекту. Такими іграми нового типу є розвиваючи ігри, які не дивлячись на різноманітність, об'єднані цією спільною назвою не випадково. Вони всі виходять із загальної ідеї: розвивати якості та властивості психічних пізнавальних процесів дитини.

Характерні особливості розвиваючих ігор наступні:

1. Кожна гра являє собою комплекс завдань, які дитина виконує за допомогою картинок, кубиків, цеглинок, квадратиків, іграшок та ін..

2. Завдання даються дитині в різній формі: у вигляді моделі, площинного малюнка, креслення, письмової чи усної інструкції, і в такий спосіб знайомлять дитину з різними способами передачі інформації.

3. Завдання розміщені в порядку збільшення складності, тобто в них використано принцип народних ігор: від простого до більш складного.

4. Завдання мають широкий діапазон труднощів: від доступних іноді 2-3-річному малюку до непосильних деяким дорослим. Тому ігри можуть збуджувати інтерес протягом тривалого часу (до періоду дорослості).

5. Поступове зростання труднощів в іграх дозволяє дитині йти вперед і вдосконалюватися самостійно, тобто розвивати свої творчі здібності, на відміну від навчання, де все пояснюють і де формуються лише виконавські риси дитини.

6. Не можна пояснювати дитині спосіб і порядок виконання завдань, підказувати ані словом, ані жестом, ані поглядом. Дитина вчиться все брати самостійно з реального життя, вибудовуючи певну власну модель.

7. Не можна вимагати і домагатися, щоб дитина з першого разу виконала завдання. Можливо, вона ще не доросла, не дозріла, і потрібно почекати день, тиждень, місяць або й більше.

8. Виконання завдань постає перед дитиною не в абстрактній формі, а у вигляді малюнка, візерунка, будівлі з кубиків, деталей конструктора, тобто у вигляді реальних, відчутних речей. Це дає змогу наочно співставити завдання з його виконанням і самостійно перевірити точність виконання завдання.

9. Більшість розвиваючих ігор вичерпується запропонованими завданнями, а дозволяють дітям, педагогам, батькам складати нові варіанти завдань, придумувати нові розвиваючі ігри, тобто займатися творчою діяльністю більш високого рівня.

10. Розвиваючі ігри дають можливість кожній дитині піднятися до вершин своїх можливостей, де розвиток здійснюється найбільш успішно.

У розвиваючих іграх вдається поєднати один із головних принципів навчання: від простого до складного з дуже важливим принципом творчої діяльності: самостійно за здібностями. Це поєднання дозволяє розв'язати в грі одразу декілька проблем, пов'язаних із розвитком творчих здібностей:

· по-перше, розвиваючі ігри дають матеріал для розвитку творчих здібностей із самого раннього віку;

· по-друге, їх завдання, як сходинки, завжди створюють умови, що випереджають розвиток здібностей;

· по-третє, щоразу самостійно піднімаючись до своїх вершин, дитина розвивається найбільш успішно;

· по-четверте, розвиваючі ігри можуть бути різноманітними за своїм змістом і, крім того, як інші ігри, вони не сумісні з примусом і створюють атмосферу вільної та радісної творчості;

· по-п’яте, граючись у ці ігри з дітьми, батьки та педагоги навчаються поважати особистість дитини, не заважати розмірковувати і приймати рішення самостійно, не виконувати за неї те,що вона може зробити сама.

Ці п'ять пунктів відповідають п'яти головним умовам розвитку здібностей. Завдячуючи цьому, розвиваючі ігри створюють своєрідний мікроклімат для розвитку творчих сторін інтелекту. При цьому різні ігри розвивають різні інтелектуальні якості: відчуття, сприймання, увагу, пам'ять – особливо зорову; вміння знаходити залежності та закономірності, класифікувати та систематизувати матеріал; здатність до комбінацій, тобто вміння створювати нові комбінації з відомих елементів, деталей, предметів; уміння знаходити помилки і недоліки; просторові уявлення й уяву, здатність передбачати результати своїх дій. В єдності ці якості складають те, що називають кмітливістю, винахідливістю, творчим мисленням.

Розвиваючі ігри можуть використовуватися в процесі проведення занять із різних розділів програми. Проте, більш ефективним є комплексний підхід до використання розвиваючих ігор у процесі проведення розвиваючих корекційних занять із логіки, ТРВЗ і т. ін.. Метою таких занять є стимулювання пізнавальних психічних процесів, пізнавальної активності дошкільників. Заняття з розвитку логічного мислення проводжу з молодшого дошкільного віку щотижня як продовження занять з логіко-математичного розвитку, що носять більш інформаційний характер. Основною метою занять з логіки є розвиток пізнавальних здібностей дошкільників, тому такі заняття складаються з ігор на розвиток:

· сенсорних здібностей;

· інтелектуальних здібностей;

· формування передумов творчих здібностей.

Структурні частини заняття міняти місцями небажано. Впродовж одного заняття мінімально можу провести три розвиваючі гри. Максимальна кількість ігор залежить від віку дітей, їх готовності до сприймання ігрових завдань, складності та новизни запропонованих розвиваючих ігор. Тривалість такого заняття має бути 10-15 хв. Для дітей молодшого дошкільного віку, до 20-30 хв. для дітей старшого дошкільного віку. «Золоті правила» розвиваючих ігор

Відомий педагог Б.Нікітін визначив «золоті правила» розвиваючих ігор, яких слід дотримуватися дорослим. Ось деякі з них:

1. Гра має приносити радість і дитині, і дорослому. Кожен успіх дитини – це спільне досягнення. Радійте успіху – це надихає малюка.

2.Зацікавлюйте дитину грою, але не примушуйте її гратися, не доводьте заняття іграми до переобтяження. Утримуйтесь від образливих зауважень: «Ой, ти дурнику» і т. ін.. Не ображайте дитину в грі, не гасіть її емоцій.

3. Розвиваючи ігри – ігри творчі. Усі завдання діти повинні виконувати самостійно. Наберіться терпіння і не підказуйте ані словом, ані жестом, ані поглядом. Дайте можливість дитині думати самій, самостійно знаходити і виправляти помилки.

4. Щоб відчути порівняльну складність завдань, перш ніж давати завдання дітям, обов'язково спробуйте виконати їх самі. Запишіть, за який час вам вдалося виконати те чи інше завдання.

5. Якщо дитина не справляється із завданням, це означає, що ви переоцінили рівень її розвитку. Необхідно зробити перерву, а через кілька днів почати з більш легких завдань. Ще краще, якщо дитина сама обиратиме завдання з урахуванням своїх можливостей. Не підганяйте її.

6. Краще всього, якщо в кожної дитини буде окремий комплект гри чи ігрового матеріалу.

7. Захоплення дітей відбувається хвилями, тому, коли у дитини зникає інтерес, «забувайте» про гру на місяць – два, а іноді більше, а потім «випадково» знайдіть її. Повернення до гри часто буває схожим на зустріч зі старим другом.

8. Ігри слід берегти, не можна ставити їх на одному рівні за доступністю з рештою іграшок. Краще, щоб дитина попросила гру. Тому ігри слід зберігати на видному, але не дуже доступному місці.

9. Створюйте в грі невимушену атмосферу. Не стримуйте рухову активність дитини, дозволяйте пострибати, побігати і т. ін.

10. Доречно влаштувати змагання на швидкість виконання завдань за годинником чи секундоміром.

11. Граючись, поводьте себе з дитиною як рівний із рівним, підтримуючи атмосферу гри.

12. Ігри необхідно повторювати, повторення – необхідна умова розвиваючого ефекту.

Таким чином, можна сказати, що розвиваюча гра представляє собою складне, педагогічне явище: вона є і ігровим методом навчання дітей дошкільного віку, і формою навчання дітей, і самостійною ігровою діяльністю та засобом всебічного виховання дитини.

Коментарi